Підсумки 2019/Итоги 2019

То був цікавий рік, різноманітний рік, насичений рік. Рік тусовок та активностей, сильних емоцій, як приємних так і навпаки. Рік важливих подій, так званих milestones та великих змін. Рік самокопання та самопізнання, знову, здається, це надовго:) Здоров'я та фізична форма: Майже весь рік (з весни) я займалась йогою. Дуже швидко відчуття "та ми щось схоже на танцях робимо" змінилось на "я хочу не два, а три тренування на тиждень! йогу не можна проспати! коврик беремо у відпустку!" Так, його стала для мене тою фізичною активністю, якої не вистачало моєму тілу багато років. Я відчуваю, що з кожним тренуванням стаю трохи більш гнучка, розганяю якийсь черговий зажим та і взагалі почуваюсь краще після ранкової йоги, хоч це часто коштує мені сну. А от із тренажерним залом я навпаки зовсім не мала справ у 2019ому. Весь рік мене хитало від бажання приймати себе такою, як є до бажання скинути пару кілограм та зробити фігуру більш підтягнутою. Зараз я почуваюся комфортно зі своїм тілом, яке воно вже є, бо все одно я відчуваю, скільки воно всього може. Але приємніше дивитись на себе струнку і спортивну, тож я спробую додати ще одне тренування на тиждень. Хворіла я цього року небагато, буквально пару разів були легенькі ГРВІ. Навіть коли ми всією сім'єю хапали вірус, я доглядала всіх по черзі, а сама не хворіла. А от алергія проявлялась дуже часто в несподівані моменти, траплялися приступи по кілька днів без якихось зрозумілих мені причин. Нарешті перед новим роком я потрапила до лікаря і поновила алергопроби. Дізналась про реакцію на деякі рослини (дерева та трави) і отримала варіанти лікування та поради щодо зняття симптомів. Можливо, я непомітно переносила якісь віруси, звалюючи все на алергію, тепер вже не дізнаюсь. Навесні закінчилась моя епопея зі стоматологією, в мене стало на 4 зуби меніше та на 6 пломб більше. Після того їздила раз на гігієну - ніби все поки добре. Вже ближче до кінця року ми понервували, бо думали, що маємо вошей. Виявилось все не так страшно, але поперемивали та повичісували всіх. Цього року в наше життя увірвалися велосипеди, можна було б сказати "повернулися", але то буде не зовсім правдою — ми ніколи ще стільки не каталися. І я теж втягнулась, хоч спочатку страшенно боялась їздити містом. Але зараз бачу на вулиці велосипедистів та вже передчуваю весну і катання. З їжею стосунки потроху приходять до якогось балансу — я не саджаю себе на дієту та не ставлю нереальних цілей. Але маленькими кроками йду до свідомого харчування, пильную що їм, скільки та коли і як почуваюся після того. Брала участь у двох місячниіх челенджах, що організовувала наша тренерка з танців. Вони були не стільки про харчування, скільки про корисні звички взагалі. Я протягом челенджів намагалась змінити свій "совиний" режим на більш здоровий. Виходило не дуже: щойно мені вдавалось трохи звикнути лягати спати раніше, як траплялась або поїздка з нічними гуляннями, або дедлайн з підготовкою костюму вночі, або щось іще. Також це був рік походів і це теж приємна фізична активність, але, мабуть до категорії "хобі" більше підходить:)

Это был интересный год, разнообразный год, насыщенный год. Год тусовок и активностей, сильных эмоций, как приятных так и наоборот. Год важных событий, так называемых milestones и больших изменений. Год самокопания и самопознания, опять, кажется, это надолго:) Здоровье и физическая форма: Почти весь год (с весны) я занималась йогой. Очень быстро ощущение "да мы что-то похожее на танцах делаем" изменилось на "я хочу не две, а три тренировки внеделю! йогу нельзя проспать! коврик берём в отпуск"! Да, йога стала для меня той физической активностью, которой не хватало моему телу многие годы. Я чувствую, что с каждой тренировкой становлюсь немного гибче, разгоняю какой-то очередной зажим да и вообще чувствую себя лучше после утренней йоги, хоть это часто стоит мне сна. А вот с тренажерным залом я наоборот вовсе не имела дел в 2019ом. Весь год меня качало от желания принимать себя такой, как есть к желанию сбросить пару килограмм и сделать фигуру более подтянутой. Сейчас я чувствую себя уютно со своим телом, какое оно уже есть, потому что все равно я ощущаю, сколько оно всего может. Но приятнее смотреть на себя стройную и спортивную, поэтому я попробую прибавить еще одну тренировку на неделе. Болела я в этом году немного, буквально пару раз были легенькие ОРВИ. Даже когда мы всей семьей хватали вирус, я присматривала за всеми по очереди, а сама не болела. А вот аллергия проявлялась очень часто в неожиданные моменты, случались приступы по несколько дней без каких-то понятных мне причин. Наконец перед новым годом я попала к врачу и обновила алергопробы. Узнала о реакции на некоторые растения (деревья и травы) и получила варианты лечения и советы относительно снятия симптомов. Возможно, я незаметно переносила какие-то вирусы, сваливая все на аллергию, теперь уже не узнаю. Весной закончилась моя эпопея со стоматологией, после того ездила разок на гигиену - вроде бы все пока хорошо. Уже ближе к конца года мы понервничали, потому что думали, что подхватили вшей. Оказалось всё не так страшно, но поперемыли и вычесали всех. В этом году в нашу жизнь ворвались велосипеды, можно было бы сказать "вернулись", но это будет не совсем правдой - мы никогда еще столько не катались. И я тоже втянулась, хоть сначала ужасно боялась ездить по городу. Но сейчас вижу на улице велосипедистов и уже предчувствую весну и катание. С едой отношения понемногу приходят к какому-то балансу - я не сажаю себя на диету и не ставлю нереальных целей. Но маленькими шагами иду к сознательному питанию, бдю что ем, сколько и когда и как чувствую себя после этого. Участвовала в двух месячных челленджах, которые организовывала наша тренер с танцев. Они были не столько о питании, сколько о полезных привычках вообще. Я в течение челленджей пыталась изменить свой "совиный" режим на более здоровый. Выходило не очень: только мне удавалось немного привыкнуть ложиться спать раньше, как случалась или поездка с ночными гуляниями, или дедлайн с подготовкой костюму ночью, или что-то еще. Также это был год походов и это тоже приятная физическая активность, но, по-видимому в категорию "хобби" больше подходит:)

Сім'я: в мене крута і стає тільки краще:) Ми багато тусувались разом, з дітьми стало комфортно ходити майже куди завгодно: в тренажерний зал з дитячою кімнатою, на мої тренування з танців та на виступ, в кіно взагалі запросто, в ляльковий театр, на книжковий форум, на лекцію від львівської бізнес-вумен (на щастя, там були аніматори:), на "місто професій", в музей дивитись кістки мамонта, на день відкритих дверей до школи, на балет... Не рахую вже магазинів, собесів, кафе та пабів:D Двічі вони літали та один раз їздили в гості до бабусь, дві ночі спали в наметі. Також я і чоловік дозволили собі декілька самотніх поїздок, тож ми по черзі залишалися з дітьми сам на сам. Але в той самий час, 2019ий став роком, коли я відпускала дітей. Буквально та емоційно. Вийти самім з під'їзду, залишитись вдома самім, або на заняттях з викладачем та іншими дітьми аж на три години. А найголовніше наше досягнення цього року — самостійне засинання: ми лишали дітей в ліжках слухати колискові з планшета та йшли гуляти вдвох. Плюс вони вчаться бути окремо: на тих самих заняттях або з кимось з батьків. Раніше в нас не виходило, приділяти кожному індивідуальний час та й не хотілося втрачати можливість потусуватись всім разом. Але поступово ми стали розділятись на "тематичні групи", спочатку випадково, а потім вже й ні. Разом пробували займатись футболом, без спортивних амбіцій, суто для фізичної активності. Багато моїх нервів на то пішло, в результаті секція закрилась, але діти згадують тільки позитивне про ті тренування, на щастя:) Одного разу ми були сім'єю в батутному центрі — сподобалось, але пізніше він переїхав трохи дальше від нас, тож поки що це був єдиний раз. У Андрія це був рік проривів: він почав втрачати молочні зуби, з цього приводу відвідав стоматолога. Ще був на дні відкритих дверей в одній школі та на тестуванні в іншій. Також він пробував нові продукти, а я по собі знаю, як це може бути важко:) Отримав ще один велосипед і ганяв, як скажений. Віка така ж спокійна та безпроблемна дитина, хоч іноді виводить нас з рівноваги теж:) З кожним місяцем вона стає все голоснішою та балакучішою, хоч здається, куди вже більше:D

Семья: у меня крутая и становится только лучше:) Мы много тусовались вместе, с детьми стало комфортно ходить почти куда угодно: в тренажерный зал с детской комнатой, на мои тренировки танцев и на выступление, в кино вообще запросто, в кукольный театр, на книжный форум, на лекцию от львовской бизнес-вумен (к счастью, там были аниматоры:), на "город профессий", в музей смотреть кости мамонта, на день открытых дверей в школу, на балет... Не считаю уже магазинов, собесов, кафе и пабов: D Дважды они летали и один раз ездили в гости к бабушкам, две ночи спали в палатке. Также я и муж позволили собе несколько одиноких поездок, поэтому мы по очереди оставались с детьми один на один. Но в то же время, 2019ий стал годом, когда я отпускала детей. Буквально и эмоционально. Выйти самим из подъезда, остаться дома одним, или на занятиях с преподавателем и другими детьми аж на три часа. А самое главное наше достижение этого года - самостоятельное засыпание: мы оставляли детей в кроватях слушать колыбельные с планшета и шли гулять вдвоём. Плюс они учатся быть отдельно: на тех же занятиях или с кем-то из родителей. Раньше у нас не выходило, уделять каждому индивидуальное время да и не хотелось терять возможность потусоваться всем вместе. Но постепенно мы стали разделяться на "тематические группы", сначала случайно, а потом уже и нет. Вместе пробовали заниматься футболом, без спортивных амбиций, сугубо для физической активности. Много моих нервов на это пошло, в результате секция закрылась, но дети вспоминают только позитивное о тех тренировках, к счастью:) Разок мы были семьёй в батутному центре - понравилось, но позже он переехал немного дальшее от нас, поэтому пока что это был единственный раз. У Андрея это был год прорывов: он начал терять молочные зубы, по этому поводу посетил стоматолога. Ещё был на дне открытых дверей в одной школе и на тестировании в другой. Также он пробовал новые продукты, а я по себе знаю, как это может быть трудно:) Получил еще один велосипед и гонял, как бешеный. Вика такой же спокойный и беспроблемный ребенок, хоть иногда выводит нас из равновесия тоже:) С каждым месяцем она становится все громче и более болтливой, хоть кажется, куда уже больше:D

Leopolis Grand Prix 2019

Пікуй

Житло:  Поки що без змін: періодично щось ламається, але то "робочі моменти". Господарі домовились та "продали" квартиру сватам, тож особисто для нас нічого не змінилось. Болюча тема минулого року —  брак місця і купа непотрібних речей, які я ніяк не можу розпродати. Звільнення від мотлоху стане моїм New Year's Resolution, бо жити так вже неможливо. Найбільше страждаю я з приводу дитячої кімнати: синові потрібен стіл для занять (школа вже зовсім скоро! О_о), а донька виросла зі свого ліжечка, плюс іграшки, які множаться на очах, в той час, як нема куди класти вже існуючи. Книгам теж мало місця, ставлю вже в два ряди і не купую майже нових.

Жилье: Пока что без изменений: периодически что-то ломается, но это "рабочие моменты". Хозяева договорились и "продали" квартиру родственникам, поэтому лично для нас ничего не изменилось. Болезненная тема прошлого года - мало места и куча ненужных вещей, которые я никак не могу распродать. Освобождение от хлама станет моим New Year's Resolution, потому что жить так уже невозможно. Больше всего страдаю я по поводу детской комнаты: сыну нужен стол для занятий (школа уже совсем скоро! Об о), а дочка выросла из своей кроватки, плюс игрушки, которые множатся на глазах, в то время, как некуда класть уже существующие. Книгам тоже мало места, ставлю уже в два ряда и не покупаю почти новых.

Хобі - напевно, найбільш насичений розділ:) Танці: Минулий рік був для мене дууууже танцювальним. Все почалося с атс-ного інтенсиву в Києві на Хрещення. Це було для мене відкриттям, що я можу сприймати інформацію майже безперервно шість годин та ще й танцювати. Та й взагалі поспілкуватись із танцювальною компанією було дуже приємно та корисно. Весною ми готувалися до виступу на гала-концерті дружньої студії східних танців. Під час підготовки до нього я відкрила в собі здатність зробити прикрасу цілком "з нуля" своїми руками. А ще на цьому виступі були присутні чоловік, його мама та діти і всім сподобалось:) Влітку наш клан їздив на фестиваль, тож готувались до нього замість канікул. Для мене це був перший досвід і він був неймовірним. Це, напевно, найбільш яскрава подія минулого року: два дні танців та майстер-класів, історичних костюмів та лицарських боїв (бо це був танцювальний фестиваль у рамках фестивалю реконструкторів:), музики, спілкування, кайфу... Меджибіж подарував мені нові знайомства, музичні відкриття та просто море натхнення, що його вистачило на створення сольного танцю до нового року. Восени ми нарешті взяли участь у міжнародному всесвітньому АТС флешмобі. Записали на відео, як танцюємо на вулиці, але я не дуже переймалась своїм появленням на Ютубі, якщо чесно:) Мені було важливо зробити це у складі конкретного колективу людей, з якими ми танцюємо саме АТС вже не один рік. То була ніби як заява всьому світу "В мене є свій клан! Ми разом танцюємо та любимо АТС":) Ну, а потім ми вже почали неспішну підготовку до новорічного "корпоративу" і цього разу я навіть доробила всі костюми за добу до концерту. Але новий сольник зарахую вже у підсумки 2020:)

Хобби - наверное, наиболее насыщенный раздел:) Танцы: Прошлый год был для меня ооочень танцевальным. Все началось с атс-ного интенсива в Киеве на Крещение. Это было для меня открытием, что я могу воспринимать информацию почти непрерывно шесть часов да еще и танцевать. Да и вообще пообщаться с танцевальной компанией было очень приятно и полезно. Весной мы готовились к выступлению на гала-концерте дружественной студии восточных танцев. Во время подготовки к нему я открыла в себе способность сделать украшение полностью "с нуля" своими руками. А еще на этом выступлении присутствовали муж, его мама и дети и всем понравилось:) Летом наш клан ездил на фестиваль, поэтому готовились к нему вместо каникул. Для меня это был первый опыт и он был невероятным. Это, наверное, самое яркое событие прошлого года: два дня танцев и мастер-классов, исторических костюмов и рыцарских боёв (потому что это был танцевальный фестиваль в рамках фестиваля реконструкторов :), музыки, общения, кайфа... Меджибиж подарил мне новые знакомства, музыкальные открытия и просто море вдохновения, его даже хватило на создание сольного танца к новому году. Осенью мы наконец участвовали в международном всемирном АТС флешмобе. Записали на видео, как танцуем на улице, но я не очень волновалась из-за своего появления на Ютубе, если честно:) Мне было важно сделать это в составе конкретного коллектива людей, с которыми мы танцуем именно АТС уже не один год. Это было как будто заявление всему миру "У меня есть свой клан! Мы вместе танцуем и любим АТС":) Ну, а потом мы уже начали неспешную подготовку к новогоднему "корпоративу" и в этот раз я даже доделала все костюмы за сутки до концерта. А новый сольник зачту уже в итоги 2020:)

Меджибіж

Меджибіж

Фотографія: В цій сфері нічого не змінилося — я все ще тягаю с собою фотоапарат, всюди, де можу:) Не скажу, що я розвиваюсь, все ще часто відчуваю недосконалість своєї техніки та брак теоретичних знань. Як і раніше, я іноді роблю кадри типа "як я це зняла?!" Але на фотокурси ще не дозріла. Минулої осені кількість фотографій листя просто зашкалювала:) Хотілося б ще розібратись зі зйомкою людей, але то більше технічні моменти, зловити емоцію в мене виходить непогано. В кінці року я натрапила на блог мами-фотографа в Інстаграм, надихаюсь і зберігаю собі лайфхаки та поради.

Фотография: В этой сфере ничего не изменилось - я все ещё таскаю с собой фотоаппарат, везде, где могу:) Не скажу, что я развиваюсь, всё ещё часто чувствую несовершенство своей техники и нехватку теоретических знаний. Как и раньше, я иногда делаю кадры типа "как я это сняла?!" Но до фотокурсов еще не дозрела. Прошлой осенью количество фотографий листьев просто зашкаливало:) Хотелось бы еще разобраться со съемкой людей, но это больше технические моменты, поймать эмоцию у меня выходит неплохо. В конце года я наткнулась на блог мамы-фотографа в Инстаграм, вдохновляюсь и сохраняю собе лайфхаки и советы.

Читання: Абсолютно не "читальний" рік в мене був, я сумувала за книгами, але в той самий час звикла швидко гортати стрічки соцмереж тому, коли починала читання, не могла довго зосередитись на книзі, навіть, хоч вона й була цікава. Тож, це буду міняти, бо мені не вистачає відчуттів від читання книг. Походи: Цього року мені є, що сказати про походи! Весною ми з чоловіком ходили "по крокуси" і цей похід сильно вплинув на нас обох. Це був ризик: ми вперше йшли в гори з абсолютно незнайомими людьми, ще й платили гідам. Також було трохи стрьомно лишати дітей з моїми батьками аж на два дні. Але воно було того варте. Виявилось, що у квітні в Карпатах крокуси треба шукати під снігом:) Я згадала ці відчуття — коли ти долаєш труднощі, а потім пишаєшся собою. Також, було приємно бути одними з найдосвідченіших учасників та ділитись похідними історіями з іншими. А вечірні посиденьки з живою музикою та "крокодилом" - це була, напевно, найкраща частина тих двох днів. В цьому поході ми познайомились з хорошими людьми, з деякими підтримуємо зв'язок досі. Після цього виїзду ми вирішили, що будемо по черзі ходити в гори хоча б раз на сезон та спробували реалізувати це. Ну і звісно, довелося поновити спорядження. Потім влітку я ходила в похід знову з Terra Club, ще й з подругою, то був мамський відрив:) То вже було не так душевно, як на крокусах — людський фактор має велике значення, але все одно ми чудово провели час. Цитуючи Оксану "В цьому поході були всі речі, на які можна дивитись вічно: вогонь, що палає, вода, що тече та чоловіки, які готують вечерю:) А ще зіркове небо." А на день Незалежності ми взяли дітей та гайнули підкоряти Пікуй. Виявилось, що з дітьми вже прикольно в поході, хоч і не легко. В результаті, дітям зараховано чергову вершину (1405 м), дві ночі в наметі та бігання з прапором в горах на день Незалежності, викликаючи приступи мімішності у всіх зустрічних:) На жаль, з осінніми Карпатами не склалося, хоч осінь була чудовою, теплою та сухою. Але цей рік однозначно був наповнений горами більше, ніж попередні років п'ять.

Чтение: Абсолютно не "читальный" год у меня был, я скучала по книгам, но в то же время привыкла быстро листать ленты соцсетей, поэтому, когда начинала читать, не могла долго сосредоточиться на книге, даже если она была интересной. Так что, это буду менять, потому что мне не хватает ощущений от чтения книг. Походы: В этом году мне есть, что сказать о походах! Весной мы с мужем ходили "за крокусами" и этот поход сильно повлиял на нас обоих. Это был риск: мы впервые шли в горы с абсолютно незнакомыми людьми, еще и платили гидам. Также было немного стрёмно оставлять детей с моими родителями аж на два дня. Но оно того стоило. Оказалось, что в апреле в Карпатах крокусы надо искать под снегом:) Я вспомнила эти ощущения - когда ты преодолеваешь трудности, а потом гордишься собой. Также, было приятно быть одними из опытных участников и делиться походными историями с другими. А вечерние посиделки с живой музыкой и "крокодилом" - это была, наверное, лучшая часть тех двух дней. В этом походе мы познакомились с хорошими людьми, с некоторыми поддерживаем связь до сих пор. После этого выезда мы решили, что будем по очереди ходить в горы хотя бы раз в сезон и попробовали реализовать это. Ну и конечно, пришлось обновить снаряжение. Потом летом я ходила в поход опять с Terra Club, еще и с подругой, это был мамський отрыв:) Это уже было не так душевно, как на крокусах - человеческий фактор имеет большое значение, но все равно мы чудесно провели время. Цитируя Оксану: "В этом походе были все вещи, на которые можно смотреть вечно: горящий огонь, текущая вода, и мужчины, которые готовят ужин:) А еще звездное небо". А на день Независимости мы взяли детей и рванули покорять Пикуй. Оказалось, что с детьми уже прикольно в походе, хотя и не легко. В результате, детям зачтена дежурная вершина (1405 м), две ночи в палатке и бег с флагом в горах на день Независимости, вызывая приступы мимишности ву всех встречных:) К сожалению, с осенними Карпатами не сложилось, хоть осень была чудесной, теплой и сухой. Но этот год однозначно был наполнен горами больше, чем предыдущие лет пять.

Похід "по крокуси", квітень 2019

  

Крокуси, квітень 2019

Похід "по крокуси", квітень 2019

Похід на день Незаледжності 2019

Похід на день Незаледжності 2019

Похід на день Незаледжності 2019

Дюссельдорф, вересень 2019

Подорожі:  На перший погляд, ми подорожували менше, ніж, наприклад у 2018ому. Але таке враження тільки тому, що сімейних поїздок було мало. 2019ий був роком соло-тріпів і це було прекрасно:) Всі разом ми літали до Чорногорії разом з мамою чоловіка та до Німеччини з моїми батьками. Літній Герцег-Нові, як завжди був гостинним, комфортним та дружнім, але три рази в одне й те саме місце — це вже занадто, цього року ми полетимо на море в інші краї. Осінній Дюссельдорф перевищив наші очікування, там стільки ще не оглянуто нами, хоч графік був дуже щільний. Також на моє сприйняття поїздки вплинуло те, що це були перші відвідини Німеччини ще й на мій ювілей. Крім того, я була у Києві двічі за рік: взимку на танцювальному інтенсиві та восени на примірочній архетипів з Ірою. В обох поїздках я мала трохи часу погуляти Києвом на самоті, але ж нашої столиці мені завжди мало:) Також я відкрила для себе невелике містечко зі своєрідною атмосферою та насиченою історією —  Меджибіж, завдяки класному фестивалю "Епоха героїв", сподіваюсь повернутись та познайомитись із ним ближче. З сім'єю ми більше їздили в межах міста: нові парки, ліс неподалік, цікаві заходи та відомі міста, на кшталт Ратуші та Високого замку. Не було жодного роуд-тріпа і ми всі сумуємо за цим форматом, хоч в процесі це здається не дуже вдалою ідеєю:D Треба вже пригадати, як воно, може щось змінилось:)

Путешествия: На первый взгляд, мы путешествовали меньше, чем, например в 2018ом. Но такое впечатление только потому, что семейных поездок было мало. 2019ый был годом соло-трипов и это было прекрасно:) Все вместе мы летами в Черногорию вместе с мамой мужа и в Германию с моими родителями. Летний Герцег-Нови, как всегда был гостеприимным, комфортным и дружелюбным, но три раза в одно и то же место - это уже слишком, в этом году мы полетим на море в другие края. Осенний Дюссельдорф превзощёл наши ожидания, там столько еще не осмотрено нами, хоть график был очень плотным. Также на мое восприятие поездки сильно повлияло то, что это было первое посещения Германии ещё и на мой юбилей. Еще я была в Киеве дважды за год: зимой на танцевальном интенсиве и осенью на примерочной архетипов с Ирой. В обеих поездках у меня было немного времени погулять Киевом в одиночестве, но нашей столицы мне всегда мало:) Также я открыла для себя небольшой городок со своеобразной атмосферой и насыщенной историей - Меджибиж, благодаря классному фестивалю "Эпоха героев", надеюсь вернуться и познакомиться с ним поближе. С семьёй мы больше ездили в пределах города: новые парки, лес неподалёку, интересные мероприятия и известные места, типа Ратуши и Высокого замка. Не было ни одного роуд-трипа и мы все скучаем по такому формату путешестяий, хоть в процессе это кажется не очень удачной идеей:D Надо уже вспомнить, как оно, может что-то изменилось:)

Львів, вид з Високого замку

Герцег-Нові, Чорногорія

Меджибіж, серпень 2019

Київ

Дюссельдорф Дюссельдорф

Дюссельдорф Дюссельдорф

Кіно: Ми стали справжніми кіноманами. І я мушу визнати — вже декілька років ідея відвідати театр не викликає в мене такого захоплення, як кінотеатр. Емоції, які я отримую від перегляду фільмів на великому екрані не меньш сильні та важливі для мене, ніж ті, що я отримувала раніше на театральних виставах. До того ж, це чудовий спосіб провести час разом всією сім'єю, діти теж полюбили ходити в кіно. Навесні відкрився торгівельний центр недалеко від нашого дому з кінотеатром і дивитись кіно стало ще зручніше. В них ще й дитяча кімната є, один раз ми користувались цією послугою — діти залишились задоволені (нам того разу не дуже сподобалось кіно, але сама ідея супер:) Також я передивилась багато хороших фільмів вдома під час рукоділля і майже втратила здатність просто дивитись — постійно хочеться чимось зайняти руки. Деякі з них не дуже мене вразили чи лишились для мене просто незрозумілими, але аж прям поганих не було. Настільні ігри:  Ще одне відкриття минулого року — більше не треба ховатись від дітей під час ігор. Помітивши їх зацікавленість, ми купили декілька дитячих версій та навчили правилам найпростіших ігор з тих, що ми маємо вдома. Тепер Андрій намагається брати участь у процесі, а Віка просто спокійно грається чимось сама:) Ще ми спробували клуб настільних ігор в центрі міста — можна купити ігри, або взяти в оренду, або ж пограти прямо там. Ми купили собі додаток до "Пандемії" та приходили грати: одного разу вдвох, а потім ще компанією. Спілкування, друзі: Ми підтримували зв'язок з наявними друзями, а завдяки походам познайомились з іще декількома цікавими людьми. Плюс я особисто розширила коло знайомих у своїх танцювальних поїздках. Періодично я спілкувалась із дівчиною, що раніше ходила до нас на танці, а тепер живе неподалік від нам зі своїм чоловіком та синами-близнюками. Влітку дзвонила подрузі з університетських часів, але далі одного дзвінка спілкування не пішло. Відправила листівку ще одній старій подрузі, з якою окрім інстаграму теж ніякого зв'язку. Під час поїздки на малу батьківщину я вперше за чотири роки побачила особисто деяких друзів та знайомих, чому була дуже рада. Саморозвиток: Найсумніша частина моїх підсумків. Як розумна людина я знаю, що не треба рівняти себе з кимось, тільки з собою. Ну і порівняла — перечитала записи з підсумками в блозі та в ЖЖ. В шоці з себе. Ну, тобто, я знала, що живу у своєму болоті, але його об'єми вражають. Деякі речу я пишу з ріку в рік, а вони лишаються на тому ж рівні. Все чекаю, що якісь зовнішні зміни змусять мене зрушити з місця, але, напевно, не дуже й хочу. Я ніколи не була амбітною людиною, визнаю, але завжди прагнула балансу в житті. Скільки себе пам'ятаю, намагалась встигнути багато всього, а цікавого завжди було багато, займалась різнім потрохи та майже нікуди не заглиблювалась. Тепер от маємо, що маємо. Трачу сили на те, що барахтатись на одному місці й навіть сметани з того не виходить. Маю все ж таки одне досягнення, яким можу пишатись — у 2019ому рокці я стала еко-френдлі (або, за словами чоловіка "еко-крейзі"%). Це виглядає, ніби-то не складно: взяти з собою в супермаркет торбу або рюкзак, а на ринок багаторазові мішечки; сказати "дякую, пакет не потрібен", купити дітям металеві трубочки, перестати купувати сік в тетрапачках, а від молока відвозити на станцію сортування сміття. Але за кожним цим маленьким кроком стоїть самоконтроль, дисципліна, багато розмов та відео про черепашок, організація часу, словом, мої ресурси. Я чудово розумію, що роботи в нас ще багато: можна не використовувати взагалі пластикові пакування, можна відвозити на сортувальню також скло, папір і жестяні бляшанки... Я обираю рух step by step, так переможемо. Дякую 2019ому за все та відпускаю з миром. Адже теперішній рік вже почав мене радувати:)

Кино: Мы стали настоящими киноманами. И я должен признать - уже несколько лет идея посетить театр не вызывает у меня такого восхищения, как кинотеатр. Эмоции, которые я получаю от просмотра фильмов на большом экране не менее сильные и важные для меня, чем те, что я получала раньше на театральных спектаклях. К тому же, это чудесный способ провести время вместе всей семьёй, дети тоже полюбили ходить в кино. Весной открылся торговый центр неподалеку от нашего дома с кинотеатром и смотреть кино стало еще удобнее. У них еще и детская комната есть, один раз мы пользовались этой услугой - дети остались довольны (нам в тот раза не очень понравилось кино, но сама идея супер:) Также я пересмотрела много хороших фильмов дома во время рукоделия и почти потеряла способность просто смотреть - постоянно хочется чем-то занять руки. Некоторые из них не очень меня поразили или остались для меня просто непонятными, но аж прям плохих не было. Настольные игры: Еще одно открытие прошлого года - больше не надо прятаться от детей во время игр. Заметив интерес детей, мы купили несколько детских версий и научили их правилам самых простых игр из тех, что есть дома. Теперь Андрей пытается учавствовать в процессе, а Вика просто спокойно играется сама:) Еще мы опробовали клуб настольных игр в центре города - можно купить игры, или взять в аренду, или же поиграть прямо там. Мы купили себе приложение к "Пандемии" и приходили играть: один раз вдвоем, а потом еще компанией. Общение, друзья: Мы поддерживали связь с имеющимися друзьями, а благодаря походам познакомились с ещё несколькими интересными людьми. Плюс я лично расширила круг знакомых в своих танцевальных поездках. Периодически я общалась с девушкой, которая раньше ходила к нам на танцы, а теперь живет неподалёку от нас со своим мужем и сыновьями. Летом звонила подруге с университетских времён, но дальше одного звонка общение не пошло. Отправила открытку еще одной старой подруге, с которой кроме инстаграма тоже никакой связи. Во время поездки на малую родину я впервые за четыре года увидела лично некоторых друзей и знакомых, чему была очень рада. Саморазвитие: Самая грустная часть моих итогов. Как умный человек я знаю, что не надо сравнивать себя с кем-то, только с собой. Ну и сравнила - перечитала записи с итогами в блоге и в ЖЖ. В шоке с себя. Ну, то есть, я знала, что живу в своем болоте, но его объёмы поражают. Некоторые вещи я пишу из года в год, а они остаются на том же уровне. Все жду, что какие-то внешние изменения заставят меня сдвинуться с места, но, наверное, не очень и хочу. Я никогда не была амбициозным человеком, признаю, но всегда хотела баланса в жизни. Сколько себя помню, пыталась успеть много всего, а интересного всегда были много, занималась разным понемногу и почти никуда не углублялась. Теперь вот имеем, что имеем. Трачу силы на то, чтобы барахтаться на одном месте и даже сметаны из этого не выходит. Имею все же одно достижение, которым могу гордиться - в 2019ом году я стала эко-френдли (или, по словам мужа "эко-крейзи"%). Это выглядит, будто бы не сложно: взять с собой в супермаркет сумку или рюкзак, а на рынок многоразовые мешочки, сказать "спасибо, пакет не нужен", купить детям металлические трубочки, перестать покупать сок в тетрапачках, а от молока отвозить на станцию сортировки мусора. Но за каждым этим маленьким шагом стоит самоконтроль, дисциплина, много разговоров и видео о черепашках, организация времени, словом, мои ресурсы. Я отлично понимаю, что работы у нас еще много: можно не использовать вообще пластиковые упаковки, можно отвозить на сортировку также стекло, бумагу и жестяные банки... Я выбираю движение step by step, так победим. Спасибо 2019ому за всё, я отпускаю его с миром. Ведь текущий год уже начал меня радовать:)